Мезотеліома — це агресивний рак мезотелію, тонкої оболонки, що вистилає плевру, очеревину та перикард. Захворювання тісно пов’язане з впливом азбесту і характеризується тривалим латентним періодом до 20-50 років після експозиції. Діагностика мезотеліоми представляє значні виклики через неспецифічність ранніх симптомів та схожість з іншими захворюваннями.
Епідеміологія та етіологія
Мезотеліома є рідкісним захворюванням з інцидентністю 1-2 випадки на 100 000 населення у розвинутих країнах. В Україні, внаслідок широкого використання азбесту в радянський період, очікується зростання захворюваності в найближчі десятиліття.
Експерти клініки Спіженка зазначають: «Діагностика мезотеліоми вимагає мультидисциплінарного підходу та використання всього спектру сучасних діагностичних методів, оскільки рідинна біопсія часто буває недостатньою для встановлення точного діагнозу».
Типи мезотеліоми за локалізацією
- Плевральна мезотеліома (85-90% випадків) — найпоширеніша форма, що вражає плевру
- Перитонеальна мезотеліома (10-15% випадків) — локалізується в очеревині
- Перикардіальна мезотеліома (1-2% випадків) — рідкісна форма, що вражає серцеву сорочку
- Тестикулярна мезотеліома (<1% випадків) — найрідкісніша форма
Гістологічні типи
- Епітеліоїдна мезотеліома (50-70% випадків) — найкращий прогноз
- Саркоматоїдна мезотеліома (10-20% випадків) — найагресивніша форма
- Біфазна (змішана) мезотеліома (20-30% випадків) — комбінація обох типів
Клінічна презентація
Симптоми мезотеліоми можуть бути дуже різноманітними і часто вводять в оману, оскільки імітують інші, менш загрозливі стани.
Плевральна мезотеліома
Початкові симптоми часто неспецифічні та можуть нагадувати банальні респіраторні захворювання:
- Біль у грудній клітці — найчастіший симптом (60-90% випадків), зазвичай тупий, постійний, може іррадіювати в плече або верхню кінцівку
- Задишка — розвивається у 50-80% пацієнтів, спочатку при навантаженні, пізніше в спокої
- Плевральний випіт — виявляється у 90% пацієнтів при первинному зверненні
- Сухий кашель — персистуючий, непродуктивний
- Втрата ваги — неспецифічний симптом пізніх стадій
- Слабкість та втома — загальні прояви онкологічного процесу
Перитонеальна мезотеліома
- Біль у животі — найчастіший симптом (80-90% випадків)
- Асцит — накопичення рідини в черевній порожнині
- Збільшення обводу живота — внаслідок асциту або маси пухлини
- Кишкова непрохідність — у прогресуючих випадках
- Пальпована маса — при великих розмірах пухлини
Діагностичний алгоритм
Щоб поставити точний діагноз, лікарі дотримуються чіткої послідовності дій.
Етап 1: Клінічна оцінка та анамнез
Детальний професійний анамнез є критично важливим:
- Пряма експозиція азбесту на робочому місці
- Непряма експозиція (родичі, що працювали з азбестом)
- Екологічна експозиція (проживання поблизу азбестових копалень)
- Час від першої експозиції до появи симптомів
Фізикальне обстеження включає:
- Аускультацію легень (ослаблення дихання, шум тертя плеври)
- Перкусію (притуплення перкуторного звуку)
- Пальпацію (пухлинні маси, лімфаденопатія)
- Оцінка загального стану пацієнта
Етап 2: Візуалізаційні методи
1. Рентгенографія органів грудної клітки — початковий метод дослідження:\
- Плевральний випіт (односторонній у 95% випадків)
- Плевральні нашарування
- Зменшення об’єму гемітораксу
- Плевральні бляшки (маркери попередньої експозиції азбесту)
2. Комп’ютерна томографія (КТ) грудної клітки з контрастом — золотий стандарт візуалізації:
Типові КТ-ознаки плевральної мезотеліоми: циркулярне потовщення плеври понад 1 см, нодулярний характер плевральних змін, інвазія в міжреберні проміжки, звуження гемітораксу з медіастинальним зміщенням.
3. Магнітно-резонансна томографія (МРТ) особливо цінна для:
- Оцінки інвазії в діафрагму та грудну стінку
- Планування хірургічного втручання
- Диференціальної діагностики з доброякісними плевральними процесами
Етап 3: Цитологічне дослідження плевральної рідини
Торацентез — першочергова інвазивна процедура:
- Отримання зразків плевральної рідини для цитологічного аналізу
- Полегшення симптомів задишки
- Можливість проведення плевродезу
Але цитологія має свої обмеження. Чи знаєте ви, чому лікарі не завжди можуть покладатися лише на аналіз рідини для встановлення остаточного діагнозу? Це питання надзвичайно важливе, адже без гістологічної верифікації неможливо визначити тип пухлини та її інвазивність.
Етап 4: Гістологічна верифікація
Торакоскопія з біопсією — метод вибору для діагностики плевральної мезотеліоми:
Переваги торакоскопії: пряма візуалізація плевральної порожнини, отримання достатньої кількості тканини для діагностики, можливість проведення плевродезу одночасно, діагностична точність близько 95%.
Відеоасистована торакоскопія (VATS) є стандартом.
Етап 5: Імуногістохімічне дослідження
Диференціальна діагностика мезотеліоми вимагає комплексної імуногістохімічної панелі. Ось як це працює:
| Маркер | Результат при мезотеліомі | Результат при інших пухлинах | Значення |
| Калретинін | Позитивний | Негативний | Найчутливіший маркер, експресується у 90-95% мезотеліом |
| WT-1 | Позитивний | Негативний | Високоспецифічний маркер для мезотеліоми |
| CEA | Негативний | Позитивний | Використовується для виключення аденокарциноми |
| TTF-1 | Негативний | Позитивний | Використовується для виключення раку легень |
Етап 6: Молекулярна діагностика
- BAP1 (BRCA1-associated protein-1) — втрата ядерної експресії спостерігається у 60-70% мезотеліом. Це важливий діагностичний маркер, який також корелює з кращим прогнозом.
- P16/CDKN2A — делеція виявляється у 70-80% мезотеліом та має прогностичне значення.
Стадіювання мезотеліоми
Після встановлення діагнозу проводиться стадіювання для визначення поширеності процесу.
Додаткові візуалізаційні методи
- ПЕТ-КТ з 18F-ФДГ: допомагає виявити віддалені метастази, оцінити метаболічну активність пухлини.
- МРТ серця — при підозрі на перикардіальну мезотеліому.
Інвазивне стадіювання
- Медіастиноскопія — для оцінки медіастинальних лімфовузлів.
- Лапароскопія — при підозрі на трансдіафрагмальне поширення.
Основні виклики: тривалий латентний період, неспецифічність ранніх симптомів, складність диференціальної діагностики та обмежені терапевтичні опції. Майбутні напрямки включають скринінг груп ризику, персоналізовану діагностику та використання телемедицини.
Діагностика мезотеліоми — це складний, багатоетапний процес. Вона вимагає не лише високого рівня клінічної підозри, а й глибоких знань, щоб правильно інтерпретувати результати аналізів та візуалізаційних досліджень. Ретельний збір анамнезу, особливо щодо можливого контакту з азбестом, є першим і найважливішим кроком. Подальші кроки, від КТ до імуногістохімії та молекулярної діагностики, дозволяють встановити точний діагноз. Мультидисциплінарний підхід, де об’єднуються зусилля різних фахівців, значно підвищує шанси на успіх.
Пам’ятайте, що медицина не стоїть на місці. Постійний прогрес у галузі біомаркерів, генетичного аналізу та штучного інтелекту дає надію на те, що в майбутньому діагностика мезотеліоми стане ще точнішою та доступнішою. Важливо не ігнорувати симптоми, навіть якщо вони здаються незначними, та звертатися до спеціалістів.